Опис власного педагогічного досвіду з проблеми

«Громадянське виховання на уроках історії» 

                                                           В дитинстві відкриваєш материк,                          

                                                                                                                                                   котрий назветься потім – Батьківщина.                                                                                                                                        

Ліна Костенко  

Формування правової демократичної держави можливе лише на основі розвинутого громадянського суспільства, тому виховання громадянина є спільною метою освітньої системи України.          Нині виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму – любові до свого народу,  до України.                                                                                        

Таким чином, школа,  як соціальний інститут,  має завдання виховання громадян, які готові самовіддано захищати Батьківщину і розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову і соціальну державу. При цьому вони повинні мати людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знати свої права,  свободи та обов’язки  і вміти цивілізованим шляхом відстояти їх, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві та дотримуватись  законів.                                                                                       

У даній справі складно переоцінити значущість уроків історії. По суті, весь історичний процес і є процесом становлення громадянського суспільства. Тому викладання історії у школі має потужний вплив на формування свідомості дітей і підлітків як громадян, на те, як вони будуть ставитися до своєї держави, свого місця у ній. Історія надає нам безліч прикладів високої громадянськості, жертовного патріотизму, і натомість, руйнівних процесів  державності, відсутності громадянської позицій у суспільстві. На цих прикладах   учитель історії може і повинен виховувати  громадян України.                                           

Уроки історії мають величезні можливості у громадянському вихованні школярів насамперед тому, що засвоюваний навчальний матеріал, в якому закладені громадянські й патріотичні ідеї, глибоко переживається учнями,  стає їхнім внутрішнім набутком і сприяє інтенсивному розвитку розглядуваних моральних якостей.           

До того ж багато тем, передбачених програмою, наповнені саме українознавчим національно-патріотичним і громадянським змістом, що дає змогу формувати в учнів такі фундаментальні поняття, як «Україна», «Батьківщина», «громадянськість», «патріотизм» та інші.                         

Цей напрямок педагогічної діяльності зараз є дуже актуальним, тому і обумовив вибір проблеми, над якою працює  автор – «Громадянське виховання на уроках історії».  Практичне значення даної тематики і педагогічного досвіду виявилося протягом незабутніх подій 2014 – 2015 років у нашій країні, і  особливо у нашому регіоні – Донбасі, коли роль учителя історії була піднесена з викладача до справжнього наставника і орієнтира учнів у вирі суперечливих  і драматичних подій. Учитель історії повинен був сам стати  взірцем громадянськості і патріотизму  і не тільки історичним, а і власним прикладом давати дітям і підліткам (а також їх батькам)  можливість розібратися у політичній ситуації, викликати в них патріотичні почуття, роз’яснювати згубність сепаратизму, викривати неправдивість ворожої  пропаганди.                   

Отже, основною ідеєю педагогічного досвіду автора є на історичних прикладах, із застосуванням новітніх педагогічних технологій на уроках історії  виховувати свідомих патріотів і громадян України, а крім   того, слугувати учням у цьому особистим прикладом.                                                      

Головними  завданнями  своєї  педагогічної діяльності, а отже й досвіду, автор вважає:                                                                                                    

сприяти  формуванню зацікавленості в історії України і всесвітній історії; навчити  учнів виділяти у процесі вивчення історії приклади громадянськості і патріотизму у видатних особистостей, за допомогою чого формувати їх світогляд;                                                                                           

формувати повагу до національних символів  та ідей України, зацікавленість у громадсько-політичному житті країни, повагу до прав людини, усвідомлення взаємозв’язку між правами людини та її патріотичною відповідальністю, розуміння необхідності верховенства права, готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність держави;                                           

розвивати  критичне мислення,  навички аналізу, порівняння, узагальнення;                                                                                         

формувати соціально-політичну компетентність.                                

Нормативну базу досвіду  становлять основні теоретичні засади розвитку громадянської освіти в Україні. Вони знайшли  відображення в Законі  України «Про освіту» - «Виховання громадянськості є одним з основних принципів державної політики в галузі освіти» (ст. 2), у Державному стандарті базової і повної середньої освіти, у Концепції громадянської освіти, у Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, прийнятій у червні 2015 року, де сказано, що «Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають нагальним вимогам і викликам сучасності…»        

Науково-теоретичну базу складають публікації, дослідження, рекомендації відомих науковців, дидактів, методистів.                            

Технології  реалізації  провідної  ідеї  досвіду. Основна ідея і головні завдання педагогічної діяльності автора реалізуються в урочній та позаурочній діяльності. Під час проведення уроків користуюся різноманітними педагогічними технологіями, прагну використовувати такі, які спонукають учнів критично мислити, аналізувати матеріал, події, ідеї, робити власні висновки, порівнювати, зіставляти, виділяти головне, узагальнювати, формувати власні судження і розуміння історичного процесу.                             

У цьому ефективними є інтерактивні технології. Пам’ятаючи, що громадянська свідомість формується не у повторенні історичних інтерпретацій, а у процесі самостійного мислення, я на початку уроку завжди ставлю перед учнями проблемне завдання, до вирішення якого їх повинен підвести хід вивчення теми. Наприклад, під час вивчення теми «Гетьманство Івана Виговського» клас на початку отримує наступне завдання: «Спробуйте змоделювати подальшу долю Гетьманщини, якби у середині ХVІІ ст. переміг вектор розвитку Івана Виговського». Обговорення, яке виникає наприкінці уроку, підводить учнів до оцінки державницьких якостей гетьмана,  необхідності їх для національного лідера. спонукає до проведення паралелей з сучасністю.                                                                                                       

Інший приклад:  на початку вивчення теми у 9 класі «США у першій  половині ХІХ століття», ставиться завдання виділити істотні відмінності розвитку США від європейських країн того ж періоду. Обговорення, яке виникає наприкінці уроку, підводить нас і до обговорення витоків формування громадянського суспільства.                                                                                   

Часто використовую евристичну бесіду, сократівський діалог, підтримуючи з класом зв'язок питаннями типу «порівняємо»,  «з якої причини», «які можуть бути наслідки» і т. ін.                                                      Історію неможливо вивчати без розгляду складних, суперечливих  питань. У цьому зв’язку ефективний метод контраверсійного розгляду проблеми. Наприклад, різні погляди існують і у професійних істориків, і у старшокласників на такі теми, як початковий період Другої світової війни, діяльність М. С. Хрущова, розвиток України за часів В. Щербицького, період «перебудови» тощо.  Під час розгляду контраверсійних тем  учень навчається не тільки формулювати власну точку зору, доводити її, але й вести самостійний пошук її доказів, навіть із залученням додаткових джерел.                Під час розгляду контраверсійних питань клас завжди вдається до дискусій. Цей метод проблемного навчання є ефективним щодо формування громадянських якостей учнів, тому що вони вчаться мислити вільно, самостійно, поважати  іншу точку зору, дискутувати ввічливо, тобто набувати якостей свідомого громадянина.   Заради  того, щоби якомога більше учнів висловилися з проблемної теми, вдаюся до методу «мікрофону».                       

Тієї ж цілі слугують такі методи, як різноманітні форми групової роботи,  семінарські заняття тощо. Часто вводжу його  елементи  або цілком в урочну діяльність. Причому ця форма ефективна й викликає зацікавленість не тільки у старшій  ланці, а й у 6-7 класах (додаток 1). Учні, готуючись до семінару, проводять активну дослідницьку діяльність; на початку дається  проблемне  завдання, що дозволяє брати участь у його вирішенні усьому класу; спонукаю дітей задавати запитання, приймати участь у дискусії.                             

Займаються мої учні й серйозною дослідницькою діяльністю. З  2011 року  кожен рік вони приймають участь у конкурсах наукових робіт Малої академії наук (додаток 2). Досліджуючи історичні події, явища, політичні ідеї, учні  завжди зіставляють їх з своїми ідеалами громадянського суспільства; розглядаючи діяльність видатних особистостей, таких як Джордж Вашингтон,  Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Октавіан Август, Марія Антуанетта, Джон Кеннеді, характеризують їх з точки зору патріотизму, державницької діяльності, слугування своєму народові, чи навпаки, принесення йому шкоди, що слугує добрим орієнтиром у громадянському вихованні.                                    

Величезний простір для педагогічної діяльності на уроках історії у вихованні громадянських якостей надають інформаційно-комунікативні технології. Використовую аудіовізуальний супровід, мультимедійні презентації, матеріали хроники (додаток 3) під час розгляду різноманітних тем, які торкаються понять «патріотизм», «громадянськість», «державництво» тощо. Завдяки аудіовізуальному впливу на емоційну сферу школярів, вдається створити атмосферу патріотичного піднесення,  співпереживання за долю України, захоплення борцями за єдність і відродження  Батьківщини (додаток  4).                                                                                                                

Впроваджую у навчальну діяльність проектні технології. Окрім         того, що учні вчаться самостійному пошуку рішень і оформленню   їх у проект, вони представляють своє оригінальне  бачення суспільно-громадянських процесів, як це було, коли 10 клас отримав від мене завдання спроектувати впровадження демократії у шкільне життя (додаток 5).                                                                      На уроках використовую відомості біографічного характеру, зокрема про громадянськість історичних діячів, полководців, представників науки і мистецтва як історії України, так і всесвітньої. Часто учні отримують завдання скласти історичний портрет видатної особистості (додаток 6). На таких прикладах учні переконуються, що громадянські риси являють собою реальну цінність. Активному формуванню почуттів патріотизму, національної гідності й гордості, належності до свого народу сприяють розповіді вчителя про внесок українського громадянства в розвиток світової цивілізації, таких як Анна Ярославна, Юрій Дрогобич, Іван Пулюй тощо.                                                            

У позаурочній діяльності основна ідея і головні завдання педагогічної діяльності автора реалізуються за допомогою різноманітних виховних заходів, зустрічей, екскурсій. З учнями відвідували краєзнавчий музей (додаток 7), приймали участь у краєзнавчому конкурсі «Знавці історії рідного краю» у листопаді 2013 року (додаток 8). Декілька разів у 2013 – 2014 роках з метою зацікавлення учнів у предметі я проводила брейн-ринги  «Колесо історії» для 9 – 10 класів.  Ці заходи викликали у дітей величезний інтерес, були навіть зустрічі-реванши (додаток 9).                                                      Протягом 2014 – 2015 років у справі виховання громадянських, а особливо, патріотичних чеснот, проводилася активна співпраця із військовими Українських Збройних сил. Було проведено декілька зустрічей з військовими під час святкування державних і патріотичних свят (додаток 10), ми з учнями двічі у березні-квітні 2015 року відвідали поранених вояків у шпиталі, до того зібравши у школі гостинці, у вересні 2015 року відвідали з екскурсією Маріупольську військову частину (додаток 11). Спілкування учнів з військовими зруйнувало недовіру, яка існувала на початку у деяких дітей і батьків, сприяло вихованню  поваги до нашої армії, гордості за Батьківщину.   Під час нещодавніх суворих випробувань для нашої Батьківщини я прагнула якомога більше виховних заходів наповнити громадянським і патріотичним змістом.     

У 2014 – 2015 роках тематичні класні години проводила для усієї паралелі 9-х класів: до першої роковини Революції Гідності, до Дня соборності України, до роковини захисту Маріупольської військової частини у квітні 2014 року, до Дня Перемоги 9 травня, до дня визволення Маріуполя   полком «Азов» у червні 2014 року,  до Дня захисника України, коли на зустріч з дев’ятикласниками прийшов офіцер Маріупольської військової частини (додаток 12). Навчальний рік я почала з урочистої класної години «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну…» (додаток 13)                                     

Активно займаюся самоосвітою, слідкую за новинами в історичній науці, методиці викладання історії. У 2009 – 2013 роках навчалася у аспірантурі Маріупольського державного університету, маю 6 публікацій у фахових виданнях з теми «Постать гетьмана Петра Дорошенка у історіографії» (список додається).                                                                                                      

Результатами професійної діяльності автора є динаміка змін якості навчальних досягнень учнів, яка виявляється у результатах ЗНО. Наприклад, у 2012 році якість знань моїх учнів у ЗНО з історії України склала 70%                        

Показниками формування стійкого інтересу до предмету є щорічна участь моїх учнів у олімпіадах і МАН з історії. У 2012 році моя учениця посіла ІІ місце у міському етапі МАН, захищаючи роботу з теми «Військово-політична діяльність Джорджа Вашингтона», у 2013 році – ІІІ місце з темою «Зовнішня політика Октавіана Августа»,  у 2014 році моя учениця посіла ІІІ місце  на міському етапі олімпіади з історії.                                                                              

Заохочення учнів до дослідницької діяльності, участі у МАН, олімпіадах – це одна з моїх форм роботи з обдарованими дітьми. Також на основі індивідуально-диференційованого підходу  я викладала у Літній школі у 2013 і 2014 роках, з метою підготовки учнів до МАН, олімпіад і зовнішнього незалежного оцінювання (додаток 14).                                                                        

Однак у реалізації педагогічного досвіду існують проблеми і труднощі, тому що  не завжди технічні можливості школи відповідають моїм задумам та ідеям. Також я би виділила значну інформаційну перевантаженість шкільної програми  з історії,  коли кожний урок є уроком вивчення нової теми, тому значно збільшується його щільність; важкість для сприйняття дітьми деяких текстів підручників тощо.                                                                                        

Але я дивлюся у майбутнє з оптимізмом, планую на основі здобутків і надалі впроваджувати і розвивати на своїх уроках громадянське виховання, тому що впевнена, що виконую одне з найважливіших завдань сучасної української освіти.